⁴ Готуйтеся до битви проти неї.
    Вставайте, виступаємо опівдні!
О горе нам, бо день уже пройшов
    і довшають уже вечірні тіні.
⁵ Вставайте, наступаємо вночі,
    зруйнуймо мури єрусалимські!

⁶ Бо саме так каже Господь Всемогутній:
    «Зрубайте всі дерева навкруги Єрусалима,
    насипте навпроти стін її вали,
бо на кару заслуговує вона,
    тому що до краю сповнена насильством!
⁷ Так, як криниця зберігає води свіжість,
    так і Єрусалим береже гріхи свої.
Насильство й руйнування в ній,
    хвороби й виразки завжди переді Мною.
⁸ Бережися, о Єрусалиме,
    щоб від тебе Я не відвернувся,
    щоб не перетворив тебе на пустку».

⁹ Ось що каже Господь Всемогутній:
«Вони дощенту обберуть всіх тих,
    хто ще в Ізраїлі залишиться,
    так само, як ґрона оббирають з винограду.
Перевіряють кожну гілку знову,
    як роблять це винограду збирачі.
¹⁰ До кого мушу говорити Я,
    кого застерігати мушу?
    Хто буде слухати Мене?
Закриті вуха в них,
    вони нездатні приділить увагу.
Господнє слово—ніби жарт для них,
    вони його почуть не хочуть.
¹¹ Вже переповнений Господнім гнівом я,
    його утримувати в собі я вже стомився.
О Господи, вилий його на дитину на вулиці,
    на хлопчиків юрбу, що між собою розмовляють,
    навіть на чоловіка з жінкою або на старую з старим.
¹² Будинки їхні іншим віддадуть разом з полями і жінками,
    бо руку Я заніс над цим народом».
    Так каже Господь.

¹³ «Бо справді кожен з них: від злидня і до пана—
    всі тільки й дбають про наживу незаконну.
    І від пророка до священика—всі брехуни.
¹⁴ Вони лікують хворий дух Мого народу,
    як легковажно кажуть: „Все гаразд!”
    Коли насправді, геть, нема гаразду.
¹⁵ Ганьба їм, бо вони мерзенну річ вчинили.
    Та ж не соромляться вони того,
    бо взагалі їм сором невідомий.
Тож упадуть вони разом з всіма, хто мусить впасти,
    коли прийду карати їх»,—Господь каже.

¹⁶ Ось що Господь каже: «Ідіть дорогами,
    розпитуйте й шукайте шляхи часів далеких.
Питайте де є стара путь.
    Тим шляхом ідіть і знайдіть для себе спокій,
    але вони сказали: „Не підем ми туди”.
¹⁷ Поставив я над вами вартових, сказавши:
    „Дослухайтеся звуку сурм!”
    Вони відповіли: „Не будемо слухати!”
¹⁸ Тож слухайте, народи,
    й знайте свідчення того, що буде з ними^[c].
¹⁹ Земле, почуй! Наведу на народ цей біду,
    на яку заслужили вони своїми лихими думками,
бо слів Моїх не слухають,
    а Мій Закон зневажили вони.

²⁰ Навіщо Мені запашне куріння,
    що надходить з Шеби^[d],
    навіщо зілля із земель далеких?
Я не приймаю ваших подарунків,
    не до вподоби Мені жертви ваші».

²¹ Тож ось що Господь Бог каже:
    «Поставлю Я народу цьому перешкоди,
    і будуть спотикатися вони завжди.
Батьки й сини разом,
    сусід з приятелем—усі загинуть».

²² Ось що каже Господь:
    «Народ великий піднімається на півночі,
    і йде з віддалених кінців землі.
²³ Всі воїни в руках уже тримають лук і спис,
    вони жорстокі і не мають милосердя.
Вони звучать, немов могутнє море,
    коли на конях їдуть верхи.
Постали, як один,
    до бою проти дочки Сіону.
²⁴ Ми звістку цю почули, і зомліли руки.
    Нас туга охопила, біль,
    мов муки жінки при пологах.
²⁵ Не виходьте в поле, не ходіть дорогою,
    бо ворог має меч—повсюди небезпека.
²⁶ О, дорогий народе, одягнися в рам’я,
    і попелом себе посип в знак суму.
Тужи, мов твій єдиний син помер,
    і гірко голоси, бо руйнівник прийде.

²⁷ О Єреміє, Я тебе поставив тим,
    хто випробовує метал,
щоби випробував ти Мій народ,
    та стежив за життям їх повсякденним.
²⁸ Усі вони бунтівники запеклі,
    розносять наклепи по всіх усюдах.
Мов мідь позеленіла,
    мов заіржавіле залізо,
    вони покриті іржею та брудом.
²⁹ Міхи роздмухують вогонь,
    виходить оливо з горнила,
та це очищення, то марна річ,
    бо гріх невилучений залишився.
³⁰ Людей цих зватимуть „нещирим сріблом”,
    адже Господь відмовився від них».