Add parallel Print Page Options

26 Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки.

Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!

Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.

Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!

Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!

Його топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних...

Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.

І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам'ять Твою пожадання моєї душі,

за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!

10 Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!

11 Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх!

12 Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!

13 Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.

14 Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.

15 Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.

16 Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.

17 Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:

18 ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились...

19 Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!

20 Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!

21 Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!

Хвала Господу

26 В краю юдейському того дня співатимуть таких пісень:

Наше місто могутнє,
    захищає міцними мурами і підмурівками нас[a].
Відчиняйте ворота, хай праведний входить народ,
    той, що Богу лишається вірним.

Ти—справжній мир усім,
    хто покладається на Тебе,
    адже це люди, що довірились Тобі.

Завжди у Господа плекайте віру,
    адже Господь Бог[b]—фортеця незнищенна.
Він опустив усіх, хто на узвишшях оселився.
    Він гордовите місто змусив впасти
    до самої землі, із порохом зрівнятись.
Його ж ось топчуть ноги бідних,
    ступні злиденних.

Для добрих й чесних—рівний шлях,
    Ти, Справедливий, гладеньку путь їм стелиш.
Так, ми на Тебе, Господи, чекаєм на тім шляху,
    де жде нас присуд Твій.
    Ми прагнемо в душі Твоє ім’я плекати.
Душа до Тебе тягнеться, коли настане ніч
    і на світанку спраглий дух до Тебе лине.
Коли Твій суд прийде на землю,
    пізнають праведність всі мешканці землі.
10 Якщо недобрі добре ставлення спізнають,
    вони не навчаться, як справедливо жити.
В країні доброчесній вчинять зле,
    і величі Господньої не зрозуміють.
11 О, Господи, над нами руку Ти заніс для кари,
    але їм не дано побачить те.
Нехай відчують, як Ти палко свій народ любиш[c].
    Хай засоромляться й у полум’ї згорять,
    що Ти для Ворогів Своїх готуєш.
12 Лиш мир даруй нам, Господи,
    бо Ти досяг усього, чого ми намагалися здобуть.

Нове життя для народу Божого

13 О Господи, наш Боже,
    раніше нами інші правили боги,
    та зараз ми лише Твоє ім’я шануємо.
14 Не жити мертвим, тіні їхні не встають.
    Тож покарай їх, вигуби, щоб навіть пам’ять щезла.
15 Натомість, Господи, ти Свій народ примнож,
    нехай зростає він! Нехай він Тебе прославить!
    Нехай розширяться його кордони![d]
16 Ми, Господи, у час біди Тебе шукали
    і гірко зойкнули, коли Ти нас скарав.
17 Мов та вагітна жінка, що народжувати має,
    звивається і криком сходить в муках.
    Так, Господи, і ми перед Тобою стали.
18 Носили ми в собі нове життя,
    від болю корчились, та народивсь лиш вітер.
Землі ми не принесли порятунку,
    нових людей у світ не привели.
19 Господь каже: «Померлі ваші оживуть із мертвих;
    тіла воскреснуть у нове життя.
Прокиньтеся, щасливі будьте всі,
    хто в поросі живе.
Роса, що вкрила вас—
    то ж вранішня роса, ознака нового часу,
    коли земля відпустить своїх мертвих».

20 Народе мій, додому повертайся,
    і двері щільно за собою причини.
Пересидьте, сховайтеся,
    поки не вщухне гнів Господній.
21 Бо он Господь виходить зі Свого Житла[e]
    карати за гріхи й провини всі народи.
Земля покаже кров усіх убитих
    і більше вже померлих не сховає.

Footnotes

  1. 26:1 захищає… підмурівками нас Або «Але Бог захищає нас».
  2. 26:4 Господь Бог Або «Ягве». Див.: «Ягве».
  3. 26:11 палко… любиш Гебрейське слово, яке означає «любов», «гнів», «ненависть», «ревнощі» тощо.
  4. 26:15 Натомість… кордони Або «Ти зібрав любимий народ Свій, народ, який Ти вигнав у далекі землі».
  5. 26:21 Свого Житла Можливо, тут йдеться про «храм у Єрусалимі».