Йосип відкривається своїм братам

45 Тут Йосип не міг більше стриматися перед усіма, хто стояв коло нього, і закричав: «Відішліть усіх з очей моїх!» І нікого не лишалося коло нього, коли Йосип сказав своїм братам, хто він є. ² Та він ридав так голосно, що єгиптяни почули, і всі домашні фараонові почули також.

³ Йосип сказав своїм братам: «Я—Йосип. Чи мій батько ще живий?» Та його брати не могли відповісти йому, бо вони стояли перед ним приголомшені. ⁴ Тоді сказав Йосип своїм братам: «Прошу, підійдіть до мене». І вони підійшли. А він вів далі: «Я ваш брат Йосип, якого ви продали до Єгипту. ⁵ Та не журіться й не коріть себе за те, що продали мене сюди. Бог послав мене поперед урятувати вам життя. ⁶ Бо ось уже два роки, як голод на землі. І ще п’ять років не будуть люди ні орати, ні врожаї збирати. ⁷ Та Бог послав мене поперед вас, щоб залишити вас на землі й зберегти ваші життя через велике визволення. ⁸ Отож не ви послали мене сюди, а Бог. Він поставив мене мов тим батьком фараонові, господарем у його домі і правителем усієї землі Єгипетської».

Йосип запрошує батька до Єгипту

⁹ Поспішайте до мого батька й перекажіть йому: «Так каже твій син Йосип: „Бог зробив мене господарем усього Єгипту. Приходь до мене, не відкладай! ¹⁰ І житимеш ти в землі Ґошенській, і будеш коло мене: і ти, і діти твої, і твої внуки, й отари твої і стада, і все, що маєш. ¹¹ І я дбатиму про тебе, щоб ні ти, ні твоя родина, ніхто з домашніх не терпіли злиднів, бо попереду ще п’ять голодних років.

¹² Погляньте, ваші очі й очі брата мого Веніамина бачать: це мої уста промовляють до вас. ¹³ Тож перекажіть батькові моєму про ту славу, що я здобув у Єгипті і про все, що ви бачили. А тоді мерщій приведіть мого батька сюди”».

¹⁴ І тоді Йосип міцно обійняв свого брата Веніамина і заплакав. І Веніамин теж заплакав, обнявши Йосипа. ¹⁵ І розцілував тоді Йосип усіх своїх братів і плакав. Після того його брати розмовляли з ним.

¹⁶ Чутка про те, що прийшли брати Йосипові, дійшла до палацу фараона. І зраділи тоді фараон і його слуги. ¹⁷ І сказав фараон Йосипу: «Скажи братам своїм, щоб вони так зробили: нав’ючте своїх ослів і йдіть до землі Ханаанської. ¹⁸ Тоді заберіть свого батька і ваші родини й приходьте до мене. Я віддам вам кращі землі в Єгипті, і ви їстимете найкраще з того, що дає земля Єгипетська». ¹⁹ Накажи також: «Візьміть вози з Єгипту для ваших дітей та жінок і, забравши свого батька, приходьте. ²⁰ Та не шкодуйте про речі, що залишаться, бо все найкраще, що є в єгипетській землі, належатиме вам».

²¹ Ізраїлеві сини так і зробили. Йосип дав їм вози, як наказав фараон, і дав також харчів на дорогу. ²² Кожному з них він дав до того ж переміну одягу, а Веніамину дав триста зливок срібла і п’ять перемін одягу. ²³ Батькові він послав таке: десять ослів, нав’ючених усяким єгипетським добром, а також десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і харчами батькові на дорогу. ²⁴ І відправив він своїх братів, і вони вирушили. Йосип їх напучував: «Глядіть не сперечайтеся в дорозі».

²⁵ І вийшли вони з Єгипту і прийшли до свого батька Якова в землю Ханаанську. ²⁶ Вони сказали йому: «Йосип іще живий і править він усією землею Єгипетською». Серце його отерпло, бо він не повірив їм. ²⁷ Тоді вони переказали йому всі слова Йосипові, з якими той звертався до них. І побачив Яків ті вози, що Йосип прислав, аби забрати його. І дух Якова, їхнього батька, ожив. ²⁸ Тоді Ізраїль мовив: «Досить! Мій син Йосип іще живий. Я піду й побачу його перед смертю своєю».