От Иоанна 18

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Арешт Ісуса

(Мт. 26:47-56; Мк. 14:43-50; Лк. 22:47-53)

18 Мовивши це, Ісус разом зі Своїми учнями подався на протилежний бік долини Кідрон, де знаходився сад. Тож вони там й залишилися. ² Юда, зрадник Його, також знав це місце, бо Ісус часто зустрічався там зі Своїми учнями. ³ Прийшовши до саду, Юда привів загін воїнів і сторожу з храму, яких послали головні священики й фарисеї. Воїни мали з собою ліхтарі, смолоскипи й зброю.

⁴ Знаючи, що має статися з Ним, Ісус вийшов наперед і запитав їх: «Кого ви шукаєте?» ⁵ Ті відповіли: «Ісуса з Назарета». Тоді Він мовив їм: «Це Я»^[a]. Юда, котрий зрадив Його, стояв там з ними. ⁶ Коли Він сказав: «Це Я»,—всі відступили назад і попадали на землю.

⁷ Тоді Ісус знову запитав їх: «Кого ви шукаєте?» А ті відповіли: «Ісуса з Назарета». ⁸ І сказав тоді Ісус: «Я ж вам сказав, що це Я. Отже, якщо ви шукаєте Мене, то нехай ці люди йдуть собі».

⁹ Ісус сказав так, щоб збулися слова, сказані раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти дав Мені». ¹⁰ Симон-Петро мав меч і, вихопивши його з піхов, вдарив слугу первосвященика та відтяв йому праве вухо. А звали того слугу Малх. ¹¹ І сказав Ісус Петрові: «Вклади меча свого назад до піхов. Я повинен випити чашу^[b] страждань, яку Отець дав Мені».

Ісус перед Анною

(Мт. 26:57-58; Мк. 14:53-54; Лк. 22:54)

^12-13 Тоді воїни, на чолі зі своїм командиром, і юдейська сторожа схопили Ісуса. Вони зв’язали Його й повели спочатку до Анни, Каяфиного тестя. Каяфа був первосвящеником того року. ¹⁴ Саме Каяфа раніше радив юдеям, що було б краще, якби один Чоловік помер за народ.

Петро зрікається Ісуса

(Мт. 26:69-70; Мк. 14:66-68; Лк. 22:55-57)

¹⁵ Симон-Петро разом із іншим учнем^[c] ішов за Ісусом. Того другого добре знав первосвященик, тож він і зайшов у двір первосвященика разом з Ісусом. ¹⁶ А Петро зостався зовні, коло воріт. Тоді другий учень, котрий добре був знайомий первосвященикові, сказав щось служниці і провів Петра. ¹⁷ Служниця й каже Петрові: «Ти також один із учнів Цього Чоловіка?» А Петро відповів їй: «Ні!» ¹⁸ Тим часом слуги й сторожа, назбиравши хмизу, розклали вогнище й стали гуртом коло нього, щоб погрітися, бо було холодно. Петро також стояв з ними й грівся.

Допит Ісуса

(Мт. 26:59-66; Мк. 14:55-64; Лк. 22:66-71)

¹⁹ Первосвященик поцікавився в Ісуса про Його учнів і про Його вчення. ²⁰ І відповів Ісус: «Я завжди говорив відкрито перед людьми. Я завжди навчав у синагогах і храмі, де збираються всі юдеї, і ніколи нічого не приховував. ²¹ Навіщо ж допитуєш Мене? Запитай тих, хто слухав Мене і чув, що Я казав. Вони, напевно, знають!»

²² Коли Ісус це мовив, то один зі сторожі підійшов до Нього і вдарив Його, сказавши: «Як Ти смієш так відповідати первосвященикові?» ²³ Ісус же йому на те: «Якщо Я сказав щось не так, то що саме? А якщо Я сказав правду, то навіщо б’єш Мене?» ²⁴ Тоді Анна відіслав зв’язаного Ісуса до первосвященика Каяфи.

Петро знову зрікається Ісуса

(Мт. 26:71-75; Мк. 14:69-72; Лк. 22:58-62)

²⁵ Увесь цей час Симон-Петро грівся біля вогнища. Коли його запитали: «Чи й ти часом не з Його учнів?»—то він відрікся, мовивши: «Ні». ²⁶ Один із родичів того слуги первосвященика, якому Петро відтяв вухо, спитав: «Чи не тебе я бачив у саду разом з Ним?» ²⁷ Петро й цього разу відрікся, і тієї ж миті проспівав півень.

Суд у Понтія Пилата

(Мт. 27:1-2, 11-31; Мк. 15:1-20; Лк. 23:1-25)

²⁸ І повели Ісуса від Каяфи до палацу прокуратора. Було це рано вранці. Юдеї не схотіли заходити туди, щоб не осквернитися^[d], і щоб можна було на свято їсти пасхальну їжу. ²⁹ Тож Пилат вийшов до них і спитав: «У чому ви звинувачуєте цього Чоловіка?» ³⁰ Вони йому відповіли: «Він злочинець, тому й привели ми Його до тебе!»

³¹ Тоді Пилат сказав: «Заберіть Його і судіть самі, за вашим законом». Та вони мовили: «Але твій закон не дозволяє нам нікого засуджувати на смерть». ³² І сталося так, як передрікав Ісус, коли говорив про те, якою смертю помре.

³³ Пилат повернувся до свого палацу й, покликавши Ісуса, запитав Його: «Ти—Цар Юдейський?» ³⁴ Ісус йому відповів: «Ти це від себе кажеш, чи інші тобі розповіли про Мене?» ³⁵ «Хіба я юдей?—Запитав Пилат.—Це Твої співвітчизники й первосвященики привели Тебе до мене. Що лихого Ти вчинив?» ³⁶ І відповів Ісус: «Моє Царство не належить цьому світові. Якби воно належало, то слуги Мої воювали б так, щоб не виданий би Я був юдеям. Та Царство Моє не звідси». ³⁷ Тоді Пилат мовив: «Отже, Ти Цар».

«Це Ти сказав, що Я Цар,—відповів Ісус.—Народився ж Я і прийшов у цей світ заради того, щоб свідчити про істину. І кожен, хто на боці істини, прислухається до Мого Голосу».

³⁸ Пилат тоді й питає: «Що ж є істина?» І мовивши так, він знову вийшов до юдеїв і сказав: «Я не знаходжу ніякої провини за Цим Чоловіком. ³⁹ Та є у вас звичай, за яким я відпускаю когось із злочинців на Пасху. Чи хочете, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?» ⁴⁰ Ті знову загукали: «Не Його відпусти, а Варавву!» Варавва ж був розбійником.