Add parallel Print Page Options

27 І Йов далі вів мову свою та й казав:

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

10 Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

13 Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

14 Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

15 Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

16 Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

17 то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

20 Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

21 східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

22 Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

23 Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

27 По тому Йов вів далі мову:

«Поки існує Бог, Який позбавив справедливості мене,
    поки існує Всемогутній,
    що гіркотою мені душу отруїв,
наскільки вистачить мені дихання,
    наскільки Божий Дух мене тримати буде,
уста мої не вимовлять брехні,
    і з язика зрадливе слово не злетить.
Ні, вам я не скажу про вашу правоту,
    поки живий, не визнаю, що в чомусь схибив.
Невинність я відстоюю й не відступлюсь,
    поки живий, не матиму я докорів сумління.
Нехай зловмисниками будуть вороги мої,
    нехай несправедливі напади жорстокою карою відізвуться.
Адже яку надію матиме безбожник,
    коли відмовиться від нього Бог,
    коли Він забере життя у нього?
Хіба до Бога долітає крик про допомогу,
    коли страждання валяться раптово?
10 Чи ласку він знайде у Всемогутнього?
    Чи буде він звертатися щораз до Бога? Ні!

11 Пораджу дещо Вам про те, що в Божій владі,
    не приховаю намірів Усемогутнього від вас.
12 Авжеж, ви все це бачили самі.
    Чому тоді ведете марні балачки?

13 [a] Для кривдника такою Божа воля є,
    ось що дістанеться від Всемогутнього злостивцю.
14 Якщо синів багато має він, то меч дістане їх;
    не буде вдосталь хліба у його нащадків.
15 Знайдуть хвороба й смерть усіх,
    хто після нього буде жити,
    не будуть вдови голосить за ним.
16 Хоча громадить срібло буде злодіяка, як пилюку,
    і назбирає одягу собі, мов глини,
17 нашиє він, та праведники зносять,
    і безневинні срібло розподілять.
18 Він розбудує дім свій, нетривке гніздо,
    як свій курінь будує сторож лиш на літо.
19 Багатим він лягає спати, але прокинеться убогим,
    розплющить очі вранці, а багатства вже нема.
20 Мов повінь, його страхи поглинають,
    вночі буремний вітер викрадає його.
21 Здіймає східний вітер бідолаху і несе,
    із дому вимітає його навіки.
22 Жбурляє й крутить без жалю у вирі,
    хоч як людина прагне врятуватись від стихії.
23 В долоні плеще і свистить
    шипить до Бога зі свого осідку».

Footnotes

  1. 27:13 Багато знавців Біблейських текстів вважають, що саме Зофар відповідає Йову у віршах 13-23.