Йов 3
Ukrainian Bible
3 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.
2 І Йов заговорив та й сказав:
3 Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!
4 Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...
5 Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...
6 Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...
7 Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!
8 Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!
9 Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,
10 бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...
11 Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?
12 Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок
14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,
15 або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...
16 Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
17 Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,
18 разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...
19 Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...
20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
21 що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,
22 тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,
23 мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...
24 Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,
25 бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...
26 Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...
Иов 3
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Йов проклинає день свого народження
3 По цьому Йов розтулив уста і почав проклинати день, коли народився. 2 Відповідь Йова була така:
3 «Якби той день, коли на світ я народився,
та в небуття пішов!
Якби пощезла ніч, коли сказали:
„Зачалось хлоп’я!”
4 Якби той день лишився чорним!
Нехай би Бог на небесах забув його,
нехай світанок би на нього не зійшов!
5 Нехай би темрява і морок смерті день той затулили,
нехай би хмари клубочились і застлали день,
хай би затемнення на день мого народження упало.
6 Нехай би ніч зачаття морок проковтнув,
щоби не числилась вона у році,
нехай би випала із обрахунку місяця вона.
7 О, як би я хотів, щоб ніч безплідною була,
щоби не чуть було щасливих згуків!
8 Волав би я, щоб ті, хто збудить Левіафана,
хто проклинає день, ту ніч зачарував би.
9 Бажав би я, щоби зірки нічні лишились чорні.
Хотів би, щоби ніч бажала світла, та не побачила його,
хотів би я, щоб не побачила вона світанку.
10 Але ж та ніч не зачинила двері в материнське лоно,
не заховала горе від моїх очей.
11 Чому не народивсь я мертвим,
чому я дихання останнє не згубив,
з утроби появившись?
12 Чому коліна материнські мене зустріли,
чому кипіли перса молоком для мене?
13 Інакше б я уже лежав спокійно,
я спав би, мав би я спочинок
14 з земними радниками і царями,
що відбудовували свої попелища.
15 Чи з тими управителями, що в золоті купались,
свої будинки сріблом обставляли.
16 Чому я недоношеним не став,
чом не похований, як ті малі,
що світла дня ніколи не спізнали?
17 Там і злочинці перестали б турбувати,
там і натомлені спочинок знайдуть.
18 Ув’язненим там нічого боятись,
не чути спонукань наглядача.
19 Там не існує ні великих, ні малих,
не має там господаря, слуги.
20 Навіщо страднику те світло дня,
життя нащо тому, хто повсякчас страждає,
21 хто смерті прагне, а її немає,
хто смерті прагне більше, ніж скарбів?
22 Були б веселими ті люди, безсумнівно,
співали б, тішачись, що вже знайшли могилу.
23 Навіщо світло дня тому,
чий шлях життєвий схований,
кого Бог мурами огородив?
24 Стражданнями живу я більше,
ніж хлібом повсякденним,
ридання рветься і кипить, немов вода.
25 Бо те, чого боявсь, уже звалилося на мене,
чого страшився, те уже настало.
26 Я втратив спокій, втихомирення не знаю,
не відпочив я, бо прийшла біда».
Copyright © 2007 by Bible League International