Add parallel Print Page Options

42 А Йов відповів Господеві й сказав:

Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!

Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів... Це чудніше від мене, й не знаю його:

Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни...

Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе...

Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...

І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.

І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.

10 І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє.

11 І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.

12 А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.

13 І було в нього семеро синів та три дочки.

14 І назвав він ім'я першій: Єміма, і ім'я другій: Кеція, а ім'я третій: Керен-Гаппух.

15 І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.

16 А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.

17 І впокоївся Йов старим та насиченим днями.

Каяття Йова

42 І Йов відповів Господу:

«Я знаю, все Тобі під силу,
    ніякий задум Твій не спростувати.
Спитав ти: „Хто чорнить пораду
    словами нерозумними такими?”
Не відмовляюсь, справді я питав про те,
    чого не зрозумів, що надто неймовірне,
    що осягнути не вдалось мені.

Сказав Ти: „Вислухай Мене, Я буду говорити.
    Тебе спитаю, ти ж бо поясни”.
Раніше я лиш чув про Тебе,
    аж ось тепер уздрів на власні очі.
Тому я відкидаю все, що говорив[a],
    прошу пробачення у поросі й пилюці»[b].

Виправдання Йова

Після того, як Господь поговорив з Йовом, Він звернувся до Еліфаза з Темана: «Я дуже гніваюся на тебе й двох твоїх друзів, бо ви нічого правдиво про Мене не сказали, а слуга Мій Йов сказав правильно. Тепер же візьміть сім биків та сім баранів, йдіть до раба Мого Йова і складіть від себе пожертву. А раб Мій Йов молитиметься за вас. Я шаную прохання Йова, тож не воздам вам за вашу недолугість, за те, що говорили про Мене не так правдиво, як раб Мій Йов».

Тоді Еліфаз із Темана, Білдат із Шуа й Зофар із Наамата пішли й зробили так, як наказав їм Господь. А Господь почув молитву Йова. 10 Коли Йов помолився за своїх друзів, Бог відновив його талан. Він подвоїв колишні статки Йова.

11 Усі його брати й сестри, хто тільки знав його, зійшлися і всі разом мали учту в оселі Йова. Вони його втішали, співчували йому, за весь той біль, що Господь послав йому. А потім кожен подарував йому по срібній монеті й золотому персню.

12 Благословив Господь останні дні Йова більше, ніж попередні. Було у Йова чотирнадцять тисяч овець та кіз, шість тисяч верблюдів, тисяча пар биків та тисяча віслюків. 13 Мав він семеро синів та три доньки. 14 Першій дочці дав ім’я Єміма. Другу назвав Казією, а третю—Керенгаппух. 15 Не було в тому краї жінок вродливіших, ніж доньки Йова. Батько розділив спадок між ними та їхніми братами.

16 Після цього жив Йов іще сто сорок років і побачив чотири покоління своїх нащадків. 17 Помер Йов дуже старим, проживши добре життя.

Footnotes

  1. 42:6 я відкидаю… говорив Або «я соромлюся себе самого».
  2. 42:6 у поросі й пилюці Загальновживаний у юдеїв вияв горя й приниження.