Add parallel Print Page Options

106 Алілуя! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?

Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!

Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,

щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!

Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили...

Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.

Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.

Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!...

10 і Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога,

11 і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!

12 Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.

13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,

14 і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,

15 і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу...

16 Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.

17 Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,

18 і огонь запалав на їхніх зборах, і полум'я те попалило безбожних...

19 Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому,

20 і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,

21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

22 у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним...

23 і сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив!

24 Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,

25 і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.

26 і Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,

27 і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!

28 і служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,

29 і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них!

30 і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась,

31 і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

32 і розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,

33 бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми...

34 Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них,

35 і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.

36 і божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них...

37 і приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам,

38 і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. і через кривавий переступ земля посквернилась,

39 і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми...

40 і проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,

41 і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними,

42 і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку...

43 Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину!

44 Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання,

45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

46 і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!

47 Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!

48 Благословенний Господь, Бог ізраїлів звіку й навіки! і ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!

Славімо Господа!

Дякуйте Господу за Його доброту,
    за справжню милість Його вічну!
Ніхто не годен полічити сил Господніх!
    Ніхто не виспіває всі хвали Йому!
Благословенний той, хто зберігає справедливість,
    хто праведність вершить!

Згадай мене, о Господи, коли народу явиш милість,
    коли народ спасатимеш, про мене не забудь.
Дозволь мені побачити благополуччя обраних Твоїх,
    Твого народу радощі мене також хай тішать,
    дозволь радіти з того, що Тобі належу.

Ми, як і пращури, грішили, були неправедні,
    і це провина наша.
З твоїх чудес в Єгипті не навчилися нічого,
    не пам’ятали наші предки Твоєї щирої любові.
Там, де Червоне море розлилося,
    вони повстали проти Бога.

Але Господь їх врятував, щоб показати Свою велич,
    порятував заради імені Свого.
Він море посварив, і висохло воно,
    Він їх провів по дну морському, наче по пустелі.
10 Від ненависників Він врятував їх
    і викупив від ворогів.
11 А їхніх кривдників вода накрила,
    не врятувався жоден з них.

12 Тож слову Божому повірили вони
    і прославлять Його піснями почали.
13 Та швидко знов забули всі Його діяння,
    були занадто нетерплячі для Його порад.
14 В пустелі піддались спокусам
    і випробовувати Бога почали.
15 Тоді Він дав їм те, чого бажали:
    наслав на них Він згубну моровицю.

16 В святому таборі Господньому вони
    палко підтримали Мойсея та Аарона.
17 А щодо послідовників Датана й Авірама,
    то розверзлася, поглинула й зімкнулася земля.
18 Перед збіговиськом вогонь зметнувся
    й спалив зловмисників усіх.

19 А потім спорудили золоте теля в пустелі
    і долілиць попадали в покорі.
20 Преславного зміняли на боввана,
    подобу травоїдного вола.
21 Забули, Хто творив великі справи у Хамовій землі,
    чудесні дива на Червонім морі.
22 У Хамовій землі Він творив великі справи
    і неймовірні дива на Червонім морі.
23 Він знищив би усіх, якби не раб Його Мойсей,
    який вступився, гнів Господній пригасив
    і від загибелі порятував їх.

24 І знов вони Його відринули,
    й в жаданім краї відкинули Його веління.
25 Вони сиділи по наметах і на Бога нарікали,
    не прислухалися до голосу Господнього.
26 Тож Він поклявся знову їх пожбурити в пустелю,
27     нащадків їхніх вимести й розвіяти по світу.

28 У Ваал-Пеорі вони пристали до поклоніння Ваалу
    і поділяли жертви мертвих[a].
29 Тож вчинками своїми прогнівили Бога,
    і Він за те наслав на них хвороби.
30 Встав Фінегас, помолився й спинив моровицю[b].
31 Той вчинок праведним вважають,
    із роду в рід і навічно.

32 Та знову Бога прогнівили у Меріві
    і через те примусили Мойсея зле вчинити.
33 Мойсея гірко засмутили,
    він нерозсудливо заговорив.

34 Не знищили вони народів інших,
    як наказав Господь.
35 Натомість розбрелися між племенами,
    навчилися чинити, як народи інші.
36 І почали бовванам поклонятись,
    що стало пасткою для них.
37 Дітей приносити почали в жертву,
    то ж віддавати демонам дітей.
38 Невинну кров вони лили синів і дочок,
    принесених бовванам ханаанським в жертву,
    тією кров’ю землю осквернили[c].
39 Й себе неправедністю осквернили,
    немов розпустою повії.

40 Тож розлютивсь Господь на Свій народ,
    почав Свій спадок зневажати.
41 Господь віддав їх іншим племенам,
    тож їхні вороги вже ними керували.
42 Їх вороги нещадно гнобили й гнітили.
43 Він знову й знову рятував їх,
    Його ж не слухались вони, чинили що хотіли,
    тому й приймали кару за вину свою.

44 Але щоразу у біді, коли молились Богу,
    Він чув їх, дбав про них, не залишав в біді.
45 Він згадував Свій Заповіт
    і щирою любов’ю їх втішав.
46 Він змусив ворогів їм ласку виявляти.

47 Тож нині, Господи наш Боже,
    врятуй нас, збери нас із-поміж народів,
    щоб ми до храму повернулись прославляти Твоє ім’я
    й Тебе піснями величати.
48 Благословенний є Господь наш Бог на всі віки!
    І весь народ сказав: «Амінь!»

Славімо Господа!

Footnotes

  1. 106:28 жертви мертвих Значення гебрейського тексту тут неясне. Можливо, йдеться про поїдання пожертв між могилами, щоб вшанувати небіжчиків. Ймовірно також, що йдеться про пожертви, принесені неживим бовванам. У першому випадку людина, що перебувала серед могил, вважалася нечистою, отже, не могла поділяти священних пожертв. У другому—це було ідолопоклонством.
  2. 106:30 Встав Фінегас… моровицю Див.: Числ. 25:1-16.
  3. 106:38 тією… осквернили Згідно з Мойсеєвим Законом, кров диких тварин, оленів або антилоп, забитих для споживання в їжу, розбризкувалася на землю, що символізувало повернення їхнього життя землі. Але коли на землю проливали кров невинних дітей, це оскверняло землю, робило її нечистою. Див.: Буття, 4:10.