Add parallel Print Page Options

126 Пісня прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні...

Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!

Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!

Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!

Хто сіє з слізьми, зо співом той жне:

все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!

Пісня прочан.

Коли Господь вигнанців до Сіону повернув,
    для нас немовби втілився прекрасний сон!
Щасливі, ми співали радісних пісень.
    Поширилася звістка між народів інших:
    «Господь цим людям дарував добро!»
Так, нам Господь зробив добра багато,
    і з того ми безмежно раді!

О Господи, вигнанців наших поверни,
    нехай додому мчать, немов струмки в пустелі.
Хай ті, хто сіяв у сльозах, пожнуть у щасті.
Той, хто ронив, немов зерно, у землю сльози,[a]
    нехай радіє, повертаючись із лантухом зерна.

Footnotes

  1. 126:6 Той… сльози Або «той, хто ніс усі свої пожитки».