Add parallel Print Page Options

132 Пісня прочан. Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,

що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:

Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,

не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,

аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!

Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.

Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!

Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!

Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!

10 Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.

11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!

12 Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!

13 Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:

14 То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,

15 поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!

16 Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.

17 Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,

18 ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!

Пісня прочан.

О Господи, згадай Давида
    і всі його страждання!
Він присягнувся Господу,
    дав клятву Усемогутньому Володарю Ізраїлю.
Він сказав: «Не зайду до свого дому
    й спочити на ліжко не ляжу,
    повік не стулю, не дам задрімати очам,
аж доки я оселю Господу не відшукаю,
    де Всемогутній Якова житло Собі візьме».

Про той намет в Ефраті[a] ми почули,
    Святий ковчег знайшли в полях лісистих Киріат-Єаримських[b].
Зайдемо у Його святу оселю,
    вклонімося підніжку[c] Його ніг.
Встань, Господи,[d]
    й піди з ковчегом у нову оселю.
Нехай священики Твої
    вдягнуться у освячене вбрання,
    нехай на радощах підуть у танок Твої вірні!

10 В ім’я слуги Твого Давида
    не відвертайся від Свого царя-обранця[e].
11 Господь Давиду присягнувся,
    і Він ніколи не введе в оману:
    «Я посаджу твоїх нащадків на твоїм престолі,
12 якщо за Заповітом йтимуть твої діти
    і будуть слухати Мої повчання—
    усе, чого тебе навчив Я.
Тоді нащадки їхні
    посідатимуть престол віднині і довіку.

13 Бог обрав Сіон,
    і саме тут Він хоче мати Свій дім.
14 Тут житиму Я відтепер і навіки,
    тому що вподобав Собі це місце.
15 Сіон благословлю Я щедрим збіжжям,
    Я бідним обіцяю дати хліб.
16 Священиків Я одягну в спасіння шати,
    а праведні Сіона підуть в радісний танок.

17 Я піднесу Давидів ріг[f],
    прославлю Я Свого царя-обранця.
18 Ганьбою вкрию недругів його,
    його ж корона осяйною буде».

Footnotes

  1. 132:6 Ефрат Або «Віфлеєм»—місто, де народився Давид.
  2. 132:6 Киріат-Єаримських Киріат-Єарим означає «Лісове місто». Отже, тут гра слів: «лісисті поля» й «лісове місто».
  3. 132:7 підніжку Можливо, мова йде про «ковчег Заповіту», «святий намет» або «храм».
  4. 132:8 Встань, Господи Таким був поклик юдеїв, коли вони йшли у бій, тримаючи над головою ковчег Заповіту. Тобто автор закликає Господа допомогти йому в боротьбі з ворогами.
  5. 132:10 царя-обранця Буквально «помазаника».
  6. 132:17 піднесу Давидів ріг Тобто «дам йому силу».