Add parallel Print Page Options

21 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (21-2) Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!

(21-3) Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села.

(21-4) Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.

(21-5) Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!

(21-6) Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,

(21-7) бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!

(21-8) Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.

(21-9) Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.

(21-10) На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.

10 (21-11) Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.

11 (21-12) Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,

12 (21-13) бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.

13 (21-14) Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!

Для диригента. Псалом Давида.

О Господи, щасливий цар з Твоєї сили,
    який він радий, що з Тобою переміг!
Ти дав йому, чого душа його бажала,
    і не відмовив Ти проханням уст його. Села

Ти шлеш йому благословення добросердні
    і золотий вінець на голову кладеш.
Тебе просив він, щоб життя подарував Ти,
    йому Ти вічне довголіття дав.
Він возвеличився звитягою тією,
    яку Ти дав йому. На нього Ти пролив
    велику славу й велич.
Благословляючи його повік,
    Ти дав йому безмежне щастя,
    оскільки він з Тобою.
Чому? Бо вірить Господу наш цар
    й стоятиме завжди на цій любові,
    і милості Всевишнього.
Всю міць Свою спрямуй на ворогів своїх,
    зловмисникам правицею дай відсіч.
10 Коли Ти явишся, о Господи, спали їх у печі вогненній.
    Господь поглине їх в Своїм вогненнім гніві.
11 Дітей Ти їхніх вигубиш з землі,
    нащадків їхніх з-поміж люду.
12 Вони на тебе[a] замишляють зле,
    вигадують плітки, але то марно.
13 Чому? Тому, що стріли пустиш ти,
    й вони повернуться і в страху повтікають.

14 Встань, Господи, в Своїм могутті,
    Твою оспівуємо велич, Твою силу!

Footnotes

  1. 21:12 на тебе Тут неясно, до кого саме звертається автор до Бога, чи до земного царя. Можливо, що й до обох.