Add parallel Print Page Options

Притча про сіяча

(Мт. 13:1-17; Мк. 4:1-12)

Коли посходилися до Ісуса люди з кожного міста, то зібрався великий натовп, Ісус розповів їм притчу: «Вийшов селянин і заходився сіяти. І коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги і було витоптано, ще й птахи налетіли і склювали його. Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, і коли вони проросли, то одразу ж паростки засохли через брак вологи. Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. А решта зерна впала на добру землю й проросла, і зерно вродило в сотні разів більше від посіяного».

Розповівши цю притчу, Ісус завершив: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

Read full chapter

І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.

Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.

Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Read full chapter