Add parallel Print Page Options

І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.

Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.

Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Read full chapter