Закон Божий—важливіший від правил людських

(Мк. 7:1-23)

15 Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму й запитали Його: ² «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не помивши руки?» ³ У відповідь Він сказав: «А чому ви порушуєте Закон Божий заради своїх звичаїв? ⁴ Адже заповів Господь: „Шануйте своїх батька й матір”^(A). А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”^(B).

^5-6 Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові”,—то такий чоловік уже може не шанувати батьків своєю допомогою. Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню. ^7-8 Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів:

¹⁰ Покликавши людей до Себе, Ісус сказав їм: «Слухайте мене і розумійте! ¹¹ Не те оскверняє людину, що потрапляє до рота, а те, що виходить з рота,—ось що оскверняє^[a] її!» ¹² Тоді два учні підійшли до Ісуса й кажуть: «Чи зрозумів Ти, що фарисеї образилися на те, що Ти сказав?» ^13-14 І відповів Ісус: «Кожна рослина, що не була посаджена Моїм Отцем Небесним, буде вирвана, то ж нехай собі йдуть. Вони сліпці й поводирі сліпців. Та коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями».

¹⁵ На те Петро сказав Йому: «Поясни нам значення притчі про те, що оскверняє людину».

¹⁶ Ісус мовив: «То ви ще й досі не зрозуміли? ¹⁷ Невже ви не знаєте, що все, що потрапляє людині до рота, йде у шлунок, а потім з тіла до відхожого місця? ¹⁸ А що виходить з уст, те йде від серця, а саме це й оскверняє людину. ¹⁹ Кажу Я це, бо від серця йде все зло: лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лихослів’я та наклепи. ²⁰ Ось що оскверняє людину. А їсти, не помивши руки,—це не осквернить її».

Ісус допомагає поганській дитині

(Мк. 7:24-30)

²¹ Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона. ²² І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає». ²³ Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!» ²⁴ У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».

²⁵ Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!» ²⁶ І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам». ²⁷ Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна». ²⁸ На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.

Ісус зцілює хворих та годує голодних

²⁹ Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там. ³⁰ Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх. ³¹ Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого.

Дивовижне нагодування чотирьох тисяч чоловіків

(Мк. 8:1-10)

³² Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, бо вони можуть заслабнути по дорозі до дому». ³³ Тоді учні спитали Його: «Де ж нам узяти достатньо хліба у цьому віддаленому місці, аби нагодувати стільки людей?» ³⁴ Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин».

³⁵ Ісус звелів людям посідати на землю. ³⁶ Тоді Він узяв хліб і рибу, віддав Богу подяку за їжу, розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. ³⁷ Усі люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. ³⁸ І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. ³⁹ Тоді Ісус відпустив людей, а Сам сів у човен й поплив до землі Маґаданської.